|
| ОБЛИВАННЯ ВОДОЮ |
 |
|
Великодній понеділок називається ще «обливаним понеділком», бо в цей день, за стародавнім звичаєм, хлопці обливають дівчат водою або — це вже нова мода — парфумами.
«На другий день свят обливають один одного холодною водою».
«В Галичині, в перший понеділок Великодніх свят хлопці ходять до дівчат і обливають їх пахучою водою — в містах або чистою джерельною—в селах...»
«У цей же день парубки, зустрівшися з дівчатами, обливають їх водою; за це дівчата дарують їм крашанки».
На Поділлі звичай обливати дівчат водою або парфумами у Великодній понеділок зберігся й досі. В кожному разі до остаиньеї війни цей звичай можна було спостерігати майже в усіх селах Вінниччини, Кам'янеччини та в Галичині.
На Гуцульщині «дівки того дня дають легіням (парубкам) галунки (крашанки) і писанки. Не дає сама, а ховає за пазуху, а леґінь відбирає від неї, звівши уперед з нею легку боротьбу. Діставши врешті, веде дівку до води, обіллє водою, буває, що й скупає цілу».
Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавні звичай, що стоїть у зв'язку з весняним очищенням вадою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших еврвпейсьшіх народів. Так, серби у Великодню суботу обливавать водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п'ятницю після Великодніх свят вони обмиваються «омахом» — водою з-під млинового колеса; при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля - «милодух» або взагалі квіти. У Боснії в цей день купаються в джерельній воді.
Чеські дівчата на Великодньому тижні мають звичай «chodit na kupani» і співати спеціяльних пісень, в яких уособлена «Velconoc» обмиває водою свої руки і ноги.
У Польші — так само, як і в Україні — в понеділок на Великдень хлопці обливають дівчат водою або парфумами.
У німців існує повір'я, що коли у Великодню неділю мовчки зачерпнути води з струмка (за течією), то така вода набирає цілющої сили. І взагалі німці вважають, що для здоров'я добре облити себе чи когось іншого водою, набраною о 12-тій годині ночі проти Великодня. Так само цілющі властивості німці приписували в XV і XVI століттях «майським» купанням.
Був подібний звичай і в стародавніх римлян. На камені Неаполітанського музею, під «майським календарем» зазначено: «Lustratio ad flumen» (очищення текучою водою).
Цілком імовірно, що звичай обливатися водою, та ще й біля річки, як у гуцулів, з метою «очищення» "прийшов до нас із стародавнього Риму через західноєвропейські країни. Очевидно, цей звичай трактувався — і у нас, і на Заході — як поганський. Доказом цього, як і в багатьох інших випадках, є протести з боку християнської церкви. Так, один з пунктів Познанського собору 1420 року забороняє на Великодньому тижні обливати водою чи обливатися. У наказі «Правительственного сената» від 17 квітня 1721 року забороняється обливати водою в день Великодня тих людей, які не були присутні на заутрені.
Серед українських народніх звичаїв, як і серед звичаїв інших європейських народів, відоме ще одне обливання або кидання у воду людей в одежі чи то символічних речей — з метою накликати дощ під час літньої спеки.
Олекса Воропай. "Звичаї нашого народу".
|
